ПРОБЛЕМА ІДЕНТИЧНОСТІ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ У ПОВІСТЯХ «СПАЛЕНЕ ЛИСТЯ» ГАЛИНИ ПАГУТЯК І «ВЕЖА З ЧОРНОГО ДЕРЕВА» ДЖОНА ФАУЛЗА

Abstract

Мета статті – з’ясувати специфіку неоміфологічної інтерпретації проблеми ідентичності творчої особистості у повістях «Спалене листя» Г. Пагутяк і «Вежа з чорного дерева» Дж. Фаулза. У роботі аналізується ресемантизований обома авторами міфологічний мотив подорожі, що набуває ознак ініціаційного випробування. Досліджується міфосемантика образу лісу як «іншого світу». Увага приділяється створенню письменниками неоміфологічної формації паралельних світів з відмінними темпоральними характеристиками. Розглядається властивий готичній традиції образ дзеркала, що увиразнює набуття іншого статусу в результаті ініціації. Жіночі персонажі у повістях «Спалене листя» і «Вежа з чорного дерева» характеризуються як утілення архетипу первозданної жінки, семантику якого експліковано у праці К. П. Естес. Акцентується кореляція цих образів з мотивом туги за втраченим раєм. Пропонуються висновки про своєрідність переосмислення Г. Пагутяк і Дж. Фаулзом проблеми ідентичності творчої особистості через реактуалізацію міфологічних мотивів і архетипних образів, а також про типологічну спорідненість міфомислення обох письменників. Цель статьи – определить специфику неомифологической интерпретации проблемы идентичности творческой личности в повестях «Сожженные листья» Г. Пагутяк и «Башня из черного дерева» Дж. Фаулза. В работе анализируется ресемантизированный обоими авторами мифологический мотив путешествия, которое приобретает черты инициационного испытания. Исследуется мифосемантика образа леса как «другого мира». Уделяется внимание созданию писателями параллельных миров с разными темпоральными характеристиками, что является маркером произведений неомифологической формации. Рассматривается характерный для готической традиции образ зеркала, который подчеркивает обретениедругого статуса в результате инициации. Женские персонажи в повестях «Сожженные листья» и «Башня из черного дерева» характеризуются как воплощение архетипа первозданной женщины, семантика которого актуализирована в книге К. П. Эстес. Акцентируется корреляция этих образов с мотивом тоски об утраченном рае. Предлагаются выводы об особенностях переосмысления Г. Пагутяк и Дж. Фаулзом проблемы идентчности творческой личности через реактуализацию мифологических мотивов и архетипных образов, а также о типологическом родстве мифомышления обоих писателей. The purpose of the research is to explain the specifics of neo-mythological interpretation of the problem of a creative person’s identity in the novelettes “Burnt Leaves” by H. Pahutiak and “Ebony Tower” by J. Fowles. The paper analyzes the authors’ resemantization of the mythological motif of the hero’s journey which acquires features of initiation trials. It looks at the mythological semantics of the image of the forest as a “different world”. The study pays attention to the writers’ creation of parallel worlds with different temporal characteristics, which is an attribute of neo-mythological literary works. It considers the image of the mirror, characteristic of the gothic tradition, which highlights the acquisition of a new status as a result of initiation. The research describes the female characters in the novelettes “Burnt Leaves” and “Ebony Tower” as embodiments of the wild woman archetype, its semantics is explicated in C. P. Estés’ work. It focuses on the correlation of these characters with the motif of longing for the lost Paradise. The paper draws conclusions about the originality of H. Pahutiak’s and J. Fowles’ interpretation of the problem of a creative person’s identity through reactualizing mythological motifs and archetypal images, and also about the typological relationship of both writers’ mythological thinking.