IMPATIENTETUM NOLI-TANGERE-PARVIFLORAE ASS. NOVA – НОВИЙ СИНТАКСОН РУДЕРАЛЬНОЇ РОСЛИННОСТІ З ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Abstract

Під час геоботанічного дослідження рудеральної рослинності Лівобережного Лісостепу України у 2017 і 2019 рр. у північній частині цього регіону в адміністративних межах Київського області автором були знайдені та описані цікаві угруповання із значною участю у трав’яному покриві двох видів роду Impatiens L. (Balsaminaceae) – аборигенного для помірної зони Голарктики I. noli-tangere L. і чужорідного для України I. parviflora DC. (батьківщина – Центральна Азія та Південний Сибір). В еколого-ценотичному аспекті вони приурочені до просік та периферійних добре зволожених ділянок в екотоні грабово-дубових, липово-дубових та вільхових лісів із світло-сірими дерново-опідзоленими ґрунтами. З огляду на відсутність інформації про такі фітоценози з інших регіонів вони були описані як новий для науки синтаксон Impatientetum noli-tangere-parviflorae Davydov ass. nova. Ця асоціація належить до союзу Impatienti noli-tangere-Stachyion sylvaticae Görs ex Mucina in Mucina & al. 1993, порядку Circaeo lutetianae-Stachyetalia sylvaticae Passarge 1967 nom. cons. prop. і класу Galio aparini-Urticetea dioicae Passarge ex Kopecký 1969 і є другою асоціацією вказаного союзу на території України. Від відомої вже асоціації Stachyo sylvaticae-Impatientetum noli-tangere Hilbig 1972 новоописаний синтаксон відрізняється присутністю з високою постійністю Impatiens parviflora, а також помітно більшою участю таких рудеральних видів, як Chelidonium majus L., Galium aparine L. та Urtica dioica L. Асоціація Impatientetum noli-tangere-parviflorae відзначається високим загальним проєктивним покриттям травостою на усіх досліджених площах з помітним домінуванням обох видів роду Impatiens та відсутністю мохово-лишайникового ярусу. Скоріше за все, такі угруповання формуються на початкових стадіях проникнення діаспор I. parviflora у гігромезофільні фітоценози автохтонного типу з переважанням I. noli-tangere та будуть заміщені у ході майбутніх сукцесійних змін іншими ценозами рудеральної рослинності. During the geobotanical research of the ruderal vegetation of the Left-Bank Forest-Steppe zone of Ukraine in 2017 and 2019, in the northern part of this region within administrative borders of the Kyiv Oblast, interesting communities with substantive participation of two species from the genus Impatiens L. (Balsaminaceae) – autochthonous for the temperate zone of Holarctic region I. noli-tangere L. and alien for Ukraine I. parviflora DC. (native for Central Asia and Southern Siberia) were found and described by the author. Ecologically these communities are specific for openings and peripheral well-moistened areas in ecotone of hornbeam-oak, linden-oak and alder forests with light-grey sod-podzolic soils. Considering the absence of analogic data about these communities from other regions, they were described as a new syntaxon Impatientetum nolitangere-parviflorae Davydov ass. nova. This association belongs to the alliance Impatienti noli-tangere-Stachyion sylvaticae Görs ex Mucina in Mucina & al. 1993, the order Circaeo lutetianae-Stachyetalia sylvaticae Passarge 1967 nom. cons. prop. and the class Galio aparini-Urticetea dioicae Passarge ex Kopecký 1969. This is the second association from the mentioned alliance on the territory of Ukraine. The newly described syntaxon differs from the already known association Stachyo sylvaticae-Impatientetum noli-tangere Hilbig 1972 by the highly persistent presence of Impatiens parviflora, as well as by a noticeably better presence of such ruderal plant species as Chelidonium majus L., Galium aparine L. and Urtica dioica L. The association Impatientetum noli-tangere-parviflorae is marked by a high general projective cover of the herb layer on all studied areas with noticeable dominance of both species from the genus Impatiens and by the absence of a moss-lichen layer. Most likely, such communities are formed at the initial stages of the diasporal penetration of I. parviflora into hygromesophilic phytocenoses of the autochthonous type with the dominance of I. noli-tangere, and will be replaced by other communities of ruderal vegetation during further succession processes.