ПРАГМАТИКА ТА СЕМАНТИКА ЕКСПРЕСИВІВ

Abstract

Статтю присвячено розгляду мовленнєвих актів, які відносяться до класу експресивів. Загальне структурне членування людського мовлення детерміновано типологічною диференціацією мовленнєвих актів, що становлять живий мовленнєвий простір. Ідентифікацією різних типів висловлювань, їх структурним та функціональним аналізом займається теорія мовленнєвих актів. Експресивність мовлення, його прояв відноситься до кардинальних і досить популярних лінгвістичних проблем, оскільки вона пов’язана з емоційним ставленням мовця до адресата і до змісту мовлення. Метою запропонованої розвідки є дослідження природи та складу класу експресивів. Експресиви можна в цілому охарактеризувати як двосторонній мовленнєвий акт, який може виступати у функції ініціації діалогічної інтеракції або бути реакцією на зовнішній (вербальний чи невербальний) стимул, але, як правило, експресиви починають інтеракцію, вони здійснюються як би «поза мовленнєвим контекстом». Експресивні мовні акти розглядаються як акти, що реалізують інтенцію вираження психологічного стану та здійснення емоційного впливу на адресата. Умовами успішності експресивів є такі: емоційний стан або емоційне ставлення мовця; позитивна чи негативна зарядженість експресивних висловлювань; умова щирості. До складу експресивів включають мовленнєві акти оцінки, оскільки вони є «приватним випадком» оцінних мовленнєвих актів. Пропонується виділяти в межах класу експресивів два підкласи мовленнєвих актів: соціативи – мовленнєві акти вираження визнання мовцем слухача як члена однієї з ним соціальної групи, що виражається у певних стандартних ситуаціях (вітання, вибачення, привітання, співчуття, подяка, жаль, тост, співчуття, благословення); емотиви – мовленнєві акти вираження емотивно-оціночного відношення та емоційного впливу, до яких мовець вдається як до санкцій, що регулюють виконання слухачем своїх соціальних та міжособистісних ролей (похвала, осуд, комплімент, образа). Ці мовленнєві акти здійснюються з різними цілями, за різних умов, спираються на різні канонічні мовленнєві та категоріальні ситуації. The article is devoted to the consideration of speech acts that belong to the class of expressives. The general structural division of human speech is determined by the typological differentiation of speech acts that make up the living speech space. The theory of speech acts deals with the identification of different types of utterances, their structural and functional analysis. Expressiveness of speech, its manifestation is one of the cardinal and quite popular linguistic problems, as it is related to the emotional attitude of the speaker to the addressee and to the content of the speech. The purpose of the proposed survey is to study the nature and composition of the class of expressives. Expressives can generally be characterized as a two-way(reciprocal) speech act, which can act as the initiation of dialogic interaction or be a reaction to an external (verbal or non-verbal) stimulus, but, as a rule, expressives initiate interaction, they are carried out, as it were, "outside the speech context". Expressive speech acts are considered as acts that realize the intention of expressing a psychological state and exerting an emotional influence on the addressee. The conditions for the success of expressives are as follows: emotional state or emotional attitude of the speaker; positive or negative charge of expressive statements; condition of sincerity. Expressives include evaluative speech acts, as they are a "private case" of evaluative speech acts. It is proposed to distinguish two subclasses of speech acts within the class of expressives: sociatives speech acts expressing recognition by the speaker the listener as a member of the same social group, which is expressed in certain standard situations (greetings, apologies, congratulations, sympathy, thanks, regret, toast, sympathy, blessing); emotives are speech acts expressing an emotional-evaluative relationship and emotional impact, which the speaker uses as sanctions that regulate the listener’s performance of his social and interpersonal roles (praise, condemnation, compliment, insult). These speech acts are carried out with different goals, under different conditions, based on different canonical speech and categorical situations.