ОБРАЗ ЖІНКИ-СТОЇКА В АВСТРАЛІЙСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ В ЛІНГВОКОГНІТИВНОМУ ВИСВІТЛЕННІ

Abstract

Дослідження присвячено визначенню специфіки образу жінки-стоїка в австралійській художній прозі в лінгвокогнітивному висвітленні, встановленню лінгвокогнітивних механізмів, задіяних у формуванні зазначеного образу. Основою дослідження слугує розроблена в когнітивній поетиці на основі положень когнітивної лінгвістики теорія словесного поетичного образу. Исследование посвящено определению специфики образа женщины-стоика в австралийской художественной прозе в лингвокогнитивном освещении, установлению лингвокогнитивных механизмов, задействованных в формировании указанного образа. Основой исследования служит разработанная в когнитивной поэтике на основе положений когнитивной лингвистики теория словесного поэтического образа. Актуальность статьи обусловлена общей направленностью лингвистических исследований в когнитивном измерении, что имеет целью раскрытие механизмов взаимодействия языка и мышления, в частности в процессе конструирования образа женщины-стоика в австралийской художественной прозе. The research is devoted to the definition of the specific character of the Stoic woman in the Australian prose in linguocognitive perspective, to the defining of linguocognitive mechanisms involved in the formation of the image. The basis of the study is the theory of verbal poetic image developed in cognitive poetry on the basis of the positions of cognitive linguistics. The relevance of the article is determined by the general orientation of linguistic research in a cognitive dimension, which aims to reveal mechanisms for the interaction of language and thinking, in particular, in the process of constructing the image of Stoic woman in Australian prose.