Особливості балетів Л. Мінкуса в контексті ґенези світової культури

Abstract

Протягом XIX століття балет залишався найбільш замкнутою формою музично-театрального мистецтва. Шляхи його розвитку лише незначно перетиналися з іншими сферами художньої культури, бурхливо розквітають в той час. Ця активність, особливо помітна в другій половині XIX століття, була глибинним чином пов'язана з формуванням нової системи духовно-естетичних цінностей, від якої хореографічне мистецтво того часу залишалося осторонь. В роботі було розроблено архітектоніку за драматургічними законами, створено лібрето композиції. Розроблено характеристику хореографічних образів, зроблено аналіз музичного супроводу, розписані комбінації та рухи, на основі яких створено хореографічну композицію. During the XIX century, ballet remained the most closed form of musical and theatrical art. The ways of its development only slightly intersected with other spheres of art culture, flourishing at that time. This activity, especially noticeable in the second half of the XIX century, was deeply connected with the formation of a new system of spiritual and aesthetic values, from which the choreographic art of that time remained aloof. The work developed architectonics according to dramatic laws, created a libretto of the composition. The characteristic of choreographic images is developed, the analysis of musical accompaniment is made, combinations and movements on the basis of which the choreographic composition is created are painted.