Використання весільних обрядів українського, грузинського та індійського народів у хореографічному мистецтві

Abstract

Народні традиції – це приклад гармонії життя за законами добра і краси. Протягом століть вони сприяли вихованню таких людських якостей, як толерантність, доброзичливість, повага до старших. Вони є тією доброю основою, на якій зростає національна свідомість, гідність і самоповага, а разом з тим і розуміння та повага до інших народів. Кожен народний звичай, традиція, обряд чи свято обов’язково спрямовані на виховання людської душі, гідності, і дозвілля. В роботі було розроблено архітектоніку за драматургічними законами, створено лібрето композиції. Розроблено характеристику хореографічних образів, зроблено аналіз музичного супроводу, розписані комбінації та рухи, на основі яких створено хореографічну композицію. Folk traditions are an example of harmony of life according to the laws of goodness and beauty. Over the centuries, they have contributed to the education of such human qualities as tolerance, friendliness, respect for elders. They are the good foundation on which national consciousness, dignity and self-respect grow, as well as understanding and respect for other peoples. Every folk custom, tradition, rite or holiday is necessarily aimed at educating the human soul, dignity, and leisure. The work developed architectonics according to dramatic laws, created a libretto of the composition. The characteristic of choreographic images is developed, the analysis of musical accompaniment is made, combinations and movements on the basis of which the choreographic composition is created are painted.