Research of features of the mercy manifestation of doctors

Abstract

The purpose of the article is to highlight results of an empirical research of features of the mercy manifestation of doctors. The research methods include theoretical: induction and deduction, analysis, synthesis, generalization; empirical: “Sacks sentence completion test” (by J. Sachs, in modification), “Diagnosis of empathic abilities” (by V. Boyko), “Empathic potential of an individual” (by I. Yusupov), “Diagnosis of social and psychological attitudes of an individual in the motivational sphere” (by O. Potiomkina); mathematical and statistical methods. Results. The research of manifestation of the mercy of the medical staff has shown that most of the studied parameters are in the range of the average level. Study of the cognitive component manifestation has shown that respondents can be characterized by a positive perception of help and charity, by a lower attitude to empathy. Study of the empathic abilities (emotional-and-motivational component) has shown that the doctors tend to rely on a rational channel of empathy, have well-developed guidelines for empathy and prefer to create a trusting atmosphere. Research of personal social and psychological sets in the motivational and needs sphere (emotional-and-motivational component) has recorded an average level of altruistic orientations. Study of manifestation of the behavioral component of mercy has indicated that the medical staff mainly shows empathy towards parents, towards the elderly and towards strangers or unfamiliar people. The average level of empathy in behavior has been stated. Conclusions. The study has confirmed the assumption that the mercy as an integral personally and professionally significant quality of a medical worker is determined by the harmonious development of cognitive, emotional-and-motivational and behavioral components, and it is not manifested enough in usual conditions of professional activity. Анотація Мета. Метою статті є висвітлення результатів емпіричного дослідження особливостей проявів милосердя в лікарів. Методи. Для реалізації поставленої мети використано теоретичні: індукції і дедукції, аналізування, синтезування, узагальнення та емпіричні методи дослідження: “Методика незакінчених речень” (Дж. М. Сакс, модиф.), “Діагностика емпатійних здібностей” (В. В. Бойко), “Емпатійний потенціал особистості” (І. М. Юсупов), “Діагностика соціально-психологічних настанов особистості в мотиваційно-потребовій сфері” (О. Ф. Потьомкіна); математико-статистичні методи. Результати. Дослідження прояву милосердя у лікарів засвідчило, що більшість досліджуваних параметрів зафіксовано в діапазоні середнього рівня. Вивчення прояву когнітивного компонента показало що для досліджуваних характерним є позитивне сприйняття допомоги та позитивне уявлення про милосердя, водночас уявлення про емпатію виявилися нижчими. Вивчення емпатійних здібностей (емоційно-мотиваційний компонент) засвідчило, що лікарі схильні спиратися на раціональний канал емпатії, мають розвинені настанови на емпатію та надають перевагу створенню довірливої атмосфери. Дослідження соціально-психологічних настанов особистості у мотиваційно-потребовій сфері (емоційно-мотиваційний компонент) зафіксували середній рівень прояву альтруїстичних настанов. Вивчення прояву поведінкового компонента милосердя показало, що для лікарів найбільш характерно проявляти емпатію по відношенню до батьків, по відношенню до людей похилого віку та по відношенню до незнайомих або малознайомих людей. Констатовано середній рівень прояву емпатії у поведінці. Висновки. В ході дослідження підтверджено припущення про те, що милосердя як інтегральна особистісно і професійно значуща якість лікаря, визначається гармонійним розвитком когнітивного, емоційно-мотиваційного та поведінкового компонентів, і в звичайних умовах професійної діяльності проявляється недостатньо.