БЛАГОДІЙНІСТЬ ТА БЛАГОДІЙНИКИ В УКРАЇНІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Abstract

Сучасний стан української благодійності та діяльності громадських організацій у цій сфері демонструє не лише постійний інтерес суспільства до проблем нужденних, а й вказує на надзвичайно високий рівень суспільної самосвідомості та відповідальності. Автор акцентує увагу на актуальності вивчення досвіду становлення та розвитку благодійності в Україні у ХІХ – на початку ХХ століття. Це дає можливість виявити як позитивний досвід такої роботи, так і можливі недоліки громадської та державної системи соціальної підтримки. У кінці ХІХ – на початку ХХ століття українська благодійність переживала процес трансформації та небувалого раніше сплеску громадської активності, була важливою складовою суспільного життя. Саме духовно вмотивована благодійність набувала найбільшого соціального ефекту. Заслуга її у справі гуманізації суспільства є незаперечною, що яскраво засвідчив досвід ХІХ – початку ХХ ст. членів родин Терещенків, Харитоненків, Симиренків, Ханенків та інших. Вони своїм меценатством і колекціонуванням наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. об’єктивно сприяли збереженню для наступних поколінь надбань української, російської й зарубіжної культури, створили власні музеї, галереї й бібліотеки, підтримували матеріально художників, літераторів, музикантів. Визначальними рисами благодійної діяльності українських підприємців у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. були: невелика кількість власне української промислової еліти та пільгове становище в економічній сфері інонаціональної буржуазії, що мала пільги для провадження економічної діяльності. Не останню роль у процесі українського національного відродження відіграла діяльність патріотично налаштованих благодійників, меценатів, філантропів. Відродження та сприяння розвиткові культури, освіти, науки, публіцистики, медицини та соціальної допомоги загалом спричинило пожвавлення національно-культурного життя та прискорило процес становлення української нації. The current state of Ukrainian charity and the activities of public organizations in this area demonstrates not only the constant interest of society in the problems of the needy, but also indicates an extremely high level of public awareness and responsibility. The author emphasizes the relevance of studying the experience of formation and development of charity in Ukraine in the XIX - early XX century. This makes it possible to identify both the positive experience of such work and the possible shortcomings of the public and state social support system. In the late nineteenth and early twentieth centuries, Ukrainian philanthropy underwent a process of transformation and an unprecedented surge in public activity, was an important component of public life. It is spiritually motivated charity that has acquired the greatest social effect. Her merit in the humanization of society is undeniable, which is clearly evidenced by the experience of the XIX - early XX centuries. members of the Tereshchenko, Kharitonenko, Symyrenko, Khanenko and other families. They are their patronage and collecting in the late nineteenth - early twentieth century. objectively contributed to the preservation of the heritage of Ukrainian, Russian and foreign culture for future generations, created their own museums, galleries and libraries, financially supported artists, writers and musicians. Defining features of charitable activity of Ukrainian entrepreneurs in the second half of the XIX - early XX centuries were: a small number of the actual Ukrainian industrial elite and a privileged position in the economic sphere of the non-national bourgeoisie, which had privileges for economic activity. Not the least role in the process of Ukrainian national revival was played by the activities of patriotic philanthropists, patrons, and philanthropists. The revival and promotion of culture, education, science, journalism, medicine and social assistance in general led to the revival of national and cultural life and accelerated the process of formation of the Ukrainian nation.