ВСЕУКРАЇ́НСЬКА НАУКО́ВА АСОЦІА́ЦІЯ СХОДОЗНА́ВСТВА (ВУНАС) – громадська науково-дослідна організація. Створ. 10 січня 1926 у Харкові шляхом об’єднання Київ. та Харків. т-в сходознавців. Гол. завдання – вивчення країн і народів Сходу, зміцнення наук. і культур. зв’язків із цими країнами, підготовка кваліфіков. сходознавців, популяризація орієнталістики. Вищим органом ВУНАС був з’їзд (перший відбувся у 1927, другий – у 1929), на якому обирали правління (голова – Я. Ряппо, заст. – О. Гладстерн, Л. Величко). Мала філії у Києві (співголови А. Синявський і І. Моргилевський) та Одесі (голова С. Боркусевич). Структурно складалася з двох відділів: політ.-екон. (політика, економіка, право) та істор.-етнол. (історія, археологія, етнологія, мовознавство, мист-во). До її складу входили також спец. комісії: тюрколог., семитолог., укр.-турец. відносин. На час заснування налічувала 223 особи, у 1929 – 351. Гол. роль у діяльності асоц. відігравали спеціалісти-сходознавці А. Кримський, А. Ковалівський, П. Ріттер, М. Вязьмітіна, Т. Грунін. Активну участь у діяльності ВУНАС брали також В. Бузескул, К. Воблий, В. Левитський, Ф. Міщенко, М. Слабченко, П. Тичина, М. Довнар-Запольський. У 1927–31 ВУНАС видала 17 номерів ж. «Східний Світ» (від 1930 – «Червоний Схід»), у 1926–27 – 7 номерів «Бюлетеня ВУНАС». Готувала сходознавців на курсах у Києві і Харкові (на їх базі у 1930 створ. Укр. вечір. технікум сходознавства), надавала допомогу Укр. торг. сх. палаті, сприяла заснуванню у Києві Будинку народів Сходу, організувала наук. експедиції у Туреччину, Азербайджан та Абхазію. У грудні 1931 припинила своє існування – створена на її базі Всеукр. асоц. сходознавців-марксистів увійшла до Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів. 1932 всі сходознавчі установи України були закриті, а значна кількість сходознавців згодом репресована.

Літ.: Всеукраїнська асоціація сходознавства 1926–29. Х., 1929; Систематичний покажчик по журналу «Східний Світ» – «Червоний Схід» (1927–31). Х., 1964; Черніков Ф. І. Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства (1926– 31) // УІЖ. 1991. № 2.

С. Г. Водотика